Марина ЛЕМАНЮК, родом із Закарпаття, в 2010 році закінчила Хмельницький національний університет. Навчалася на кафедрі технології і конструювання швейних виробів, отримала диплом інженера-конструктора. З 1994 року по теперішній час працює за фахом у відділі технічного контролю на ТзОВ «Хустекс ЛТД».
Прекрасна матір, чудова дружина, кваліфікований фахівець… Повсякденна буденність не приборкала та не втримала той внутрішній голос, поклик серця, крик душі… Перша поетична збірка Марини ЛЕМАНЮК «У ЦІЙ КРАСІ НЕ МОЖЕ БУТИ ЗЛА» світ побачила в 2022 році.
На запитання, що спонукало Марину до літературної творчості, вона відповідає: «Я не знаю, як це сталося, – зізнається Марина Лемаюк, – але саме цей фізичний і духовний стан упродовж останніх років, спілкування з вимушеними переселенцями, з родинами, які чекають з війни своїх, вщепили в мені потребу творення текстів, що лягають рядками. Це рядки, написані моїм серцем».
***
То, як нам зрозуміти цих істот,
Що здавна називаються «братами»?
Сьогодні – світом проклятий народ,
Невже вам це приємно, росіяни?Усюди, де б ви не були,
Слід залишається ненависті і болю.
В помийній ямі живете, як таргани,
Й не прагнете щоб полюбити волю…Навколо ви не бачите ідей,
Життя щасливого, бо це вам незбагненно.
Для чого вам народжувать дітей?
Щоб виростити нелюдів даремно?!Ви – сім’я темряви й біди,
Добра від вас ніхто вже не чекає.
Чудовиська й нащадки від орди,
Хай душі ваші у вогні палають…За всі зруйновані життя,
За біль від втрат і материнські сльози.
Хай Бог відправить вас у небуття,
Щоб світ звільнився від проклятої загрози.
В. М.
14.07.2022
Нова збірка віршів «ЛЮБИ МЕНЕ, ЯК НЕ ЛЮБИВ НІКОЛИ» світ побачила на початку 2023 року.
***
Люби мене, як не любив ніколи,
Кохай так ніжно, як у перший раз.
Безжальні кілометри, як окови,
Та у думках ми разом повсякчас!Твою присутність завжди відчуваю,
Хоча між нами тисячі доріг.
І кожну мить я з трепетом чекаю,
Що вітер звістку кине на поріг.Ті спогади, що зігрівають душу,
В своєму серці ніжно бережу:
Жар поцілунку, вуст твоїх м’якушу,
І трепет тіл… Й уся уже дрижу,Бо враз зника кудись холодна осінь,
Весна кохання квітне, мов у сні…
Допоки ляже сивина на скроні,
Кохай мене, бо в світі – ми одні.Замінить казка тяглість сірих буднів,
Побачиш щастя у моїх очах.
В твоїх обіймах всі слова абсурдні
Молитвою розквітнуть на устах!..
В. М.
17.11.2022.
Окремий розділ у збірці КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА… про війну, про наших воїнів, які ціною власного життя дають нам можливість жити й відчувати цінність нашого світу, красу й неповторність рідного краю, народу, його духовних стремлінь до Божої благодаті.
***
Так сумно в небі журавлі курличуть.
З журбою дивляться в далекий край,
Весь білий світ на допомогу кличуть:
Горить в вогні їх милий рай.Весною, повертаючись додому,
Узріли вирви на полях.
Серденько аж звело в судому ,
Від втрат ,побачених в боях.Як пролітали над містами,
Що зруйнувала їх війна,
То сліз не стримали й кричали :
“Хай буде проклята вона!!! “За весь цей час ні біль, ні смута,
Так відійти і не змогла.
Ще перемога не здобута,
А їм вже знову в путь пора.Летіть, журавоньки, у вирій,
Всю правду світу розкажіть,
Що дух ще мужній й розум вільний,
Незламний й сильний весь наш рід!Є в кожній нації герої ,
Та Україна на весь світ-
Така одна, з колоссям в полі,
Про все, журавоньки, скажіть!!!
В. М.
24.08.2022.
Колектив кафедри Технології і конструювання швейних виробів пишається творчістю неймовірно доброї і світлої Марини ЛЕМАНЮК. Бажаємо позитивних емоцій, творчої наснаги, благополуччя та особистого щастя у мирній, вільній, Богом даній батьківщині – УКРАЇНІ!!!
Більш детально з роботами Марини ЛЕМАНЮК можна ознайомитися на її сторінці у Facebook за посиланням: https://www.facebook.com/profile.php?id=100015064292180
доц. кафедри ТКШВ Вікторія МИЦА
