Українська вишивка – це багатий пласт культурної спадщини, який протягом століть формував національну ідентичність. День вишиванки – свято, що уособлює нашу багату культурну спадщину та традиції. З нагоди цього хочемо розповісти вам про одну з най унікальніших вишивок в Україні – зіньківську, що відрізняється естетичністю декору, особливістю крою, розташуванням вишитих композицій та кольоровим вирішенням. В одній вишиванці майстрині, зазвичай, поєднували декілька технік, декоруючи ними різні елементи. Попри свою оригінальність та унікальність, традиція вишивання зіньківської сорочки нині під загрозою зникнення. Наразі розглядають питання про внесення зіньківської вишивки в обласний список елементів нематеріальної культурної спадщини.
Вишивка у селі Зінькові – давнє ремесло. Спочатку у Зінькові сорочки вишивали лише вручну, а коли у селі в 1928 році з’явилася перша швейна машинка Singer, виникла і машинна вишивка. Проте вишивати вручну так і продовжували. На сьогодні в селі існує біля десятка майстринь, які вишивають сорочки за традиційними мотивами. Проте лише одна майстриня у віці Ніна Жук спробувала відтворити традиційну вишиванку та їй це не вдалося повністю: не та тканина, не ті нитки.
Вишивка на сорочках розміщувалася відповідно до їхнього крою – біля горловини, пазухи, на рукавах, поликах. Іноді декорували всю площину рукава від уставки до манжети. Орнаменти розташовувалися у симетричному положенні на передній і задній половинках сорочки так, що зборки ховалися під вишиту площину. Вишивали, як правило, дрібним хрестиком, міліметрів три завбільшки. Сорочки для старших дівчат і молодих жінок вишивались одним чи двома кольорами, манжети могли оздоблюватись геометризованими візерунками. Кольорова гама ж на сорочках старших жінок була дещо стриманішою – чорною, візерунки дещо меншими, проте це аж ніяк не псувало таку сорочку, а робило її унікальною. Традиційна зіньківська сорочка була з підтичкою і виглядала з-під спідниці.
Чому в Зінькові для сорочок обирали саме синій колір, невідомо. Щоправда, на жодній вишиванці не зустрічаються однакові квіти. Такими зіньківські сорочки стали у 20-х роках минулого століття. Проте витоки сягають більших глибин – де ще було домоткане полотно, нитки фарбувались відваром вільхи і набували сірого кольору, фітоморфний мотив у орнаменті ще тільки зароджувався, а букети (могли бути навіть і чорні), вишиті хрестиком, ще були нерозквітлими і більше схожими на гілочку з квітами.
Якщо одягнути таку сорочку, то орнамент на ній складається у візерунок у вигляді вінка, чи гірлянди. Орнаменти симетрично розташовувалися як на передній, так і на задній стінці сорочки. Це мало особливу значущість, оскільки в давнину вірили, що утворюване коло захищало власника сорочки від злих духів. Про чоловічу зіньківську вишиванку відомо вкрай мало. Вцілілого такого вбрання не збереглося, але з місцевих переказів відомо, що у чоловіків сорочки зав’язували біля шиї збоку.
На фото Тетяна КАСІЯНОВА, студентка групи ШВ 22-1 кафедри технології і конструювання швейних виробів Хмельницького національного університету. Вона одягнута у традиційну зіньківську вишиту сорочку, яку отримала у спадок від своєї прабабусі. Цій автентичній сорочці вже понад 100 років, але завдяки бережному ставленню вона чудово збереглася і демонструє яскраву красу та майстерність зіньківської вишивки. Тетяна пишається родинною реліквією та можливістю популяризувати унікальну українську традицію, надихаючи інших студентів цінувати та берегти культурну спадщину нашого народу. Сьогодні, у День вишиванки, така сорочка є гідним уособленням багатовікових традицій зіньківського вишивального мистецтва.
З нагоди чудового свята – Дня вишиванки, хочеться від щирого серця привітати усіх українців та побажати миру, міцного здоров’я, щастя і благополуччя! Нехай це світле свято єднає всіх навколо спільних культурних коренів та незламного духу нашого народу.
Бажаємо, щоб у кожному домі, в кожній родині пишалися своїми автентичними вишитими скарбами та бережно зберігали і передавали прийдешнім поколінням ці безцінні надбання наших предків. Нехай традиції вишивання, закладені працьовитими умілими руками майстринь, ніколи не згасають, а натомість квітнуть і процвітають на радість всьому світові.
Ст.гр. ШВ 22-1 Тетяна КАСІЯНОВА
Науковий керівник канд. техн. наук, доц. Вікторія МИЦА
