У рамках виїзного заняття з дисципліни “Технологія виготовлення виробів за індивідуальним замовленням” (викладач к.т.н., доц. Буханцова Л.В.) ми магістерською групою ШВм-23-1 відвідали Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни, де проводилося опитування споживачів адаптивного одягу.
На сьогодні перед нами, як майбутніми фахівцями, постає загострена проблема відсутності та недостатньої кількості якісно виготовленого адаптивного одягу для людей із обмеженими можливостями. Саме тому досить важливим етапом у поліпшенні цієї ситуації є перш за все проведення опитування потенційних користувачів та визначення їх вподобань для створення більш комфортного одягу з урахуванням усіх пропозицій.
Для проведення опитування було розроблено анкети для потенційних замовників з обмеженими можливостями, за якими можна визначити уподобання та побажання споживачів.
Наші враження від виїздного заняття:
Альона Дякова: «На виїзному занятті ми відвідали госпіталь, де проходять реабілітацію та лікування поранені. Лікарка закладу нас познайомила з потенційними споживачами, які отримали важкі поранення та проходять лікування. Ми провели опитування, щоб дізнатися чи користувалися/користуються вони адаптивним одягом, наскільки їм зручно, чи були побажання для змін. Загалом, було багато почуто про потреби в зручному одязі, що хлопці з важкими пораненнями (а саме ампутацією кінцівок) потребують адаптивного одягу, як білизняного так побутового асортименту. Вони активно висловлювали свою думку, де краще робити застібку, яка вона має бути (де липка стрічка, де кнопки, а десь взагалі зав’язки), який краще плечовий та поясний виріб, з якими труднощами зіштовхнулися при використанні, яка краща обробка горловини…
Для себе отримала цікавий досвід як правильно знайти комунікацію з людиною, яка ніби хоче з тобою говорити, а ніби закривається і соромиться себе. Та при майбутній можливості Я б з радістю відвідала хлопців, щоб вони відчували, що вони цікаві люди, що вони живі та важливі, та мають попереду майбутнє.
У підсумку, хочеться додати, що нашій країні ближньому майбутньому треба акцентувати розробці адаптивного одягу, а в допомогу цього станемо ми такі заклади, як Хмельницький національний університет. Та щире Дякую кожному ЗАХИСНИКУ та ЗАХИСНИЦІ за щоденну працю!»
Владислава Цісар: «Від себе могла б додати, що досить приємно спілкуватись з нашими героями. Так, вони пережили складний період, пов’язаний з отриманням відповідної травми, проте все так саме залишаються людьми, що потребують підтримку. Тому, перш за все, для кожного пацієнта необхідно було знайти свій індивідуальний підхід, щоб отримати відповіді на анкетування та водночас не травмувати людину психологічно. Підсумовуючи, я зрозуміла, що травмування у людей хоч і звучить однаково, проте мають свої особливості, а також вподобання кожного пацієнта різні. Тому дослідивши, який адаптивний одяг більш практичний для пацієнтів, можу зробити висновок, що конкретна одиниця не зможе забезпечити вподобання усіх, тому є потреба розшити кількість одягу за рахунок зміни типів застібки».
Любов Романенко: «Я мала змогу, під час виїзного заняття відвідати госпіталь, де проходять реабілітацію військові з різними видами травм.
У госпіталі провели анкетування, де військові поділились своєю думкою щодо адаптивного одягу, який вони використовували раніше, або ж досі використовують. Мені було дуже цікаво почути, що військові думають про цей вид одягу, так як є, чи були безпосередніми користувачами. Вони розповіли, які застібки їм більш зручніші в одязі; яка конструкція є комфортнішою у повсякденному використанні; свої побажання щодо вдосконалення.
Я думаю, тема з адаптивним одягом є досить потрібною на сьогоднішній день. Тому це дійсно круто, що є люди, які займаються розробкою даного одягу і цим самим допомагають нашим пораненим військовим на шляху до одужання/реабілітації. Дякую військовим за щоденну працю!»
Здобувачі магістерського рівня, гр. ШВм-23-1
11.04.2024
